Віктор Каспрук: Ахиллесова пята путинского режима

Намагання російського диктатора Путіна переробити увесь світ по-своєму стосуються не тільки спроб знову колонізувати Україну, відродити СРСР чи домінувати на міжнародній арені. Кремлівські політичні еліти засліплені ідеєю експортувати «російські цінності» в інші країни і видавати тоталітаризм за свій особливий шлях розвитку новітньої державності Росії.

Російська Федерація, яка «захищає свої кордони», вдаючись для цього до окупації територій сусідніх держав, весь час хоче бути «страшилкою номер один» для Сполучених Штатів, постійно кидаючи їм виклики в різних частинах земної кулі.

«Геополітичний флібустьєр» Путін робить спроби створити наддержаву з економікою такого розміру, як у Іспанії. Яка до того ж притиснута санкціями, оскільки Росія постійно порушує загальноприйняті міжнародні норми.

Але егоцентричний маніяк в жодному разі не готовий відмовитися від зазіхання Москви на світове панування, і його абсолютно не цікавить, що цим він позбавляє населення РФ гідного рівня життя. Для Путіна це не має жодного значення.

Він не оцінює статус Росії і її режиму на основі ВВП. На думку кремлівців, їхня справжня сила в ядерній зброї, армії, кібератаках хакерів і масованій імперській пропаганді. А економічну конкурентоспроможність вони відсувають на задній план.

Як не дивно, поки що їм вдавалося пакостити по всьому світу – не маючи на це достатньо матеріальних ресурсів.

Але у той час, коли більшість ресурсів кинуті на війну з Україною на Донбасі, окупацію українського Криму і підтримку сирійського диктатора Башара Асада, Російська Федерація не поспішає прийти на допомогу населенню Сибіру і Якутії, яке нині критично потерпає від величезних пожеж на їхніх територіях.

На це у Москви грошей, можливостей і людських резервів звісно немає. Вони примушують місцеве населення Якутії і Сибіру самим боротися за себе, намагаючись гасити пожежі, котрі загрожують їхнім селам і урожаю. Щось на зразок вже традиційного кремлівського: «грошей немає, але ви там тримайтеся».

Виглядає, що криваві репресії і комуністична диктатура Сталіна нічого не навчили росіян. Вони вперто знову й знову наступають на ті ж самі граблі і роблять вигляд, що усе те, що відбувається в їхній державі їх не стосується.

Сьогодні в Заходу єдиний спосіб достукатись до Путіна і його придворних олігархів, це заблокувати їхні банківські рахунки в Європі і Америці, та накласти арешт на всі їхні маєтності, і вже з цієї позиції розпочинати переговори про мирне співіснування Російської Федерації і західної цивілізації.

При цьому відмовитися від їхніх брудних грошей, газу і нафти, оскільки основним джерелом фінансування російського державного тероризму слугують кошти, котрі Німеччина, Франція і решта країн Євросоюзу виплачують Росії за енергоносії. Кремль також використовує їх і на підкуп політиків для знищення західної єдності і європейської солідарності.

Поки Європа є фінансовим спонсором Російської Федерації, це стримує населення цієї країни від соціальних заворушень і повстань в регіонах. Росіяни поки що покірно спостерігають за загибеллю свого громадянського суспільства і тим, що права на спротив їм путінці залишають все менше і менше.

Населення РФ стало жертвою державної дезінформації і пропаганди з путінського телевізора. Для Путіна дуже важливо, щоб народ не зліз з гачка тупої покірності, і не почав думати над тим, що з ним зробили за більше, ніж два десятиліття запровадженої під виглядом народовладдя диктатури.

Диктатор постійно йде на безмежів’я, чудово знаючи, що його захищає ядерна зброя. Без неї йому б не вдалося уникнути відповідальності за значну частину того, що Путін робить по всьому світу і всередині контрольованої ним країни.

Він, як і всі його попередники, радянські лідери, дуже боїться власного народу, і тому не дозволяє розкрити його «сплячий потенціал», який би міг кардинальним чином покращити рівень життя простих росіян.

Маленька людина отримала безмежний контроль над величезною за площею державою. І він так захопився підживленням власної величі та величі Росії, що йому здається, що у нього в руках безмежна сила і влада, а тому дотримання загальноприйнятих правил і норм його не стосується.

Діяльність державної мафії Путіна була б неможливою без щільного кільця олігархів навколо нього, яких він підготував для виконання своїх наказів. А без них його сили і можливості стрімко зменшуються до нуля.

Тому приручені олігархи є Ахіллесовою п’ятою путінського режиму. І якщо деспот не хоче відступати і перестати кошмарити світ своїми надагресивними витівками, то залишається одне – переслідувати та збанкротувати оточуючих Путіна олігархів. Пославши, таким чином, йому чіткий сигнал, що наступним буде він.

Саме олігархи здатні організувати і профінансувати палацовий переворот, якщо їх поставити перед такою дилемою: або вони, або Путін. «Король щурів» і його підлеглі «розгодовані пацюки» настільки пов’язані хвостами кругової поруки, що інакше їхню взаємовірність розбити ніяк не випадає.

Зміни можливі лише в середині влади, оскільки в Росії повністю заблокована можливість створення реальної опозиції до діючого режиму, а законодавча, виконавча і судова влада покликані в корні припиняти будь-які подібні спроби.

Російську Федерацію підштовхують до розпаду і катастрофи, але Путін веде справи таким чином, що при цьому він має намір потягнути за собою увесь світ.

Путін використав свій досвід КГБ та таємні зв’язки з організованою злочинністю, щоб сформувати найбільший синдикат організованої злочинності у світі після того, як Борис Єльцин залишив президентську посаду.

У порівнянні з путінським організованим злочинним угрупуванням боси мафії 1930-1970 – х років минулого століття – Лакі Лучіано, Джозеф Стахер чи Меєр Ланскі є невеликою злочинною групою.

Росія весь час ходить по замкнутому колу. Спочатку царі, потім комуністи, а тепер Путін. Єдине, що там змінюється – це назва режиму. Проте імперська політика Москви і її агресивність при цьому не міняється.

Тепер же, за правління узурпатора, Російська Федерація існує тільки як колонія ресурсів, що експортує, насамперед, сировину. Її промислові вироби не можуть конкурувати на світових ринках, її населення нестримно скорочується, і вона зазнає серйозного витоку мізків, що зробить її науково неспроможною.

Путінське самодержавство – це корумповані вибори та судові інституції, репресії, насильство, придушення свободи слова, залякування, ув’язнення та вбивства. Це єдина «політика», яку знають ці «державні діячі».

Вони створили систему добре проплаченого інформаційного обслуговування, за якої розхвалюється і публічно виправдовується будь-яка дія диктатора, а його критика вважається недопустимою.

Путін і його оточення нестримно накопичують все нові багатства, крадуть, обманюють та купують політиків за кордоном. І найбільша їхня трагедія у тому, що вони знають – це не вічно. Постійно живучи в страху водночас втратити все.

Російською Банановою республікою керує маніяк і вбивця, який ні в що не ставить людське життя і існування інших держав.

На жаль, напад на Україну так нічому і не навчив колективний Захід, країни, які в нього входять так до кінця і не усвідомили, що в разі падіння державності України, це викличе ефект доміно у самій Європі.

А ті, хто закликали до «дружби» і «взаєморозуміння» з тоталітарною Росією (тобто до відвертої капітуляції перед нею), можуть виявитися наступними.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Источник: www.obozrevatel.com